9 травня – другий день народження: Людмила Рачинська пройшла пекло війни і перемогу зустріла в місті Коценау залпами салютів
Щороку 9 травня вона накриває стіл і чекає гостей…
92-річна Людмила Петрівна Рачинська з Межирічки має день народження у квітні, але відзначає його завжди саме 9 травня. Відколи повернулася з війни – цього дня в її домі завжди людно, завжди свято, і жінка завжди рада всім-всім гостям, старанно разом із рідними накриває стіл і не випускає нікого з дому, поки не спробують всіх частувань.
Людмила Петрівна (близькі називають її Лідією) не була в роки війни солдатом, бійцем, проте її нагороди свідчать про те, що пройшла найзапекліші бої і справжнє пекло війни. В лави армії її призвали у 44 році. Служила в 3 танковій армії Жукова у пральному загоні. В Німеччині потрапила в облогу, разом із однополчанами добу пролежала на животі на сніжній мерзлій землі під обстрілом, з облоги виходили вплав, переходячи річку серед зими. Впродовж війни отримала й кульове поранення в голову. 9 травня у місті Коценау застала раптові салюти, злякалася – невже знову облога, але по рації передали – довгождана Перемога! Війна на цьому для Людмили Петрівни не скінчилася, ще рік вона служила в Австрії і лиш по тому повернулася в батьківський дім. Рідний брат з війни не повернувся…
9 травня 2019 року у дворі Людмили Петрівни цвітуть яблуні, з-за хмар з’явилося яскраве сонце, хоча перед цим дощило зо два тижні. У Людмили Петрівни – традиційне щорічне свято. На порозі гості. Жінка приймає букети і подарунки, і по-дівочому ніяковіє, коли їй дякують. Гостей Людмила Петрівна всіх добре знає і гордиться своїми знайомствами – Ігорю Ходаку, депутату обласної ради, показує всі листівки до свят, які від нього їй надходили, вона їх дбайливо зберігає. Ігоря Євгеновича бачить, як то кажуть, «в живу» – вперше, але обіймає й цілує як сина. З Наталією Горобець та Олександром Кондратюком обіймається як з давніми друзями, вони 9 травня завжди в неї в гостях – це традиція. Радо зустрічає сільського голову Фещенка Анатолій, він в її домі частий гість, бабуся каже, що ніколи не обминає її увагою. В гості прийшли й місцеві підприємці. Бабусі пояснюють, що Муха Сергій, який нині прийшов з подарунками, то на колишній лад – голова колгоспу – Людмила Петрівна щиро рада вітати таких поважних гостей.
Людмила Петрівна всіх саджає за стіл, відмовок не приймає і по солдатськи контролює, щоб усі були ситі. Показує гостям нагороди: Медаль Жукова, «За взяття Берліна», «За відвагу», Орден «За мужність», кілька ювілейних нагород. Пенсіонерка жартує, спілкується – і не скажеш, що має такий поважний вік. З рештою гості домовляються, що 100-річний ювілей Людмили Петрівни будуть святкувати у сільському клубі, жінці ідея сподобалася – пообіцяла берегти здоров’я, аби ще на ньому станцювати!