Вибрати За

100 днів війни: Романівщина сильна, згуртована, працює для Перемоги!

3 червня минуло 100 днів від початку повномасшабного вторгнення росії. Нині триває 103 день необгрунтованої агресії росії проти України, винищення нашої землі.

Романівщина, як і вся Україна, відчула цей пекельний біль.

Початок нового етапу війни на Романівщині став новим страшним досвідом для жителів. Сирени, бомбосховища, повітряні бої над дахами будинків… У нашій громаді та поблизу сіл, які раніше входили в наш район, впали кілька ракет, як крилатих, так і “повітря-повітря”. На щастя, жодна з них не завдала серйозних уражень, більшість з них впали в лісах чи полях, про що треба пам’ятати і нині, і чітко дотримуватися заборони виходити в ліс. Випадки падіння ракет задокументували правоохоронці, піротехніки знешкодили виявлені вибухонебезпечні предмети.

Населення Романівщини не впало у відчай, у перші дні війни біля військкомату одразу вишикувалися черги, а волонтери розпочали масштабну роботу. Кожен намагався допомогти чим міг. Мабуть не знайдеться в громаді людини, яка за час війни не перераховувала б кошти на ЗСУ, яка б не допомагала збирати кошти на обладнання і амуніцію для військових, не виносила б з дому речі, аби допомогти біженцям.




На Романівщину масово прибували переселенці. Хтось їхав до родичів, знайомих, друзів. А хтось просто дзвонив на гарячі лінії і просив хоч якогось притулку. Людей розміщали в садочках, школах, масово шукали вільні будинки чи бодай кімнатки. Романівщина прийняла у себе Будинок для людей похилого віку, який втікав від страшних обстрілів і звірств на Київщині.

У громаді розпочав роботу Антикризовий штаб. Разом зібралися влада і підприємці. Відкинувши власні амбіції учасники штабу, які раніше не завжди ладили, потиснули один одному руки і почали спільно працювати над тим, аби в громадах було максимально безпечно і надійно.

Так, штаб одразу організував закупівлю життєвонеобхідних речей для життя громади: перш за все придбали і заготовили зерно для випічки хліба, придбали генератори для всіх насосних станцій, що забезпечують водопостачання та водовідведення, забезпечили пальним медиків, поліцію, пожежників, коштом кількох підприємців з Романова вирішили проблему вивезення сміття, адже РКП “Сервіс” не мав можливості вивозити його частіше одного разу на місяць. Також організували облаштування бомбосховищ. Збудували блокпости.

Варто зауважити, що в той час багато підприємців, які були задіяні в роботі штабу, категорично заборонили згадувати їх в публікаціях – на час війни майже всі відмовилися від піару та реклами, навіть безкоштовних, а приводи написати про суттєву допомогу були неодноразово.

Антикризовий штаб діє і досі.



Щодо блокпостів, то крім офіційних, їх було чимало й стихійних. Місцеве населення самостійно будувало барикади, подекуди дуже професійно і якісно. З часом правоохоронці попросили прибрати несанкціоновані блокпости.

Забезпечувати правопорядок у Романівській громаді поліції на початку нового етапу війни допомагали ГО “Варта правопорядку”, яка мала 38 учасників. Буквально за кілька тижнів до її лав увійшли 2117 учасників, які несли цілодобові чергування на блокпостах, патрулювали вулиці, виїжджали за повідомленнями про різні підозрілі події. “Варта правопорядку” проводила базові військові навчання для всіх, хто ніколи не ніс службу в Збройних силах і не мав уявлення про зброю, правила поведінки під час бойових дій, а також для тих, хто бажав ці знання відновити і здобути практику. Також проводили акції з виявлення продажу алкоголю, адже діяла заборона на продаж спиртного, та виїжджала до порушників комендантської години.

Нині “Варта правопорядку”, після звільнення Житомирщини, знову налічує 38 осіб, але дві тисячі добровольців щодня готові знову за потреби вступити до її лав і допомагати.

При романівському ЦПМСД на прохання жителів організували навчання “першої домедичної допомоги”.

За 100 днів війни Романівщина втратила 16 Героїв. 16 мужніх чоловіків, які відважно боронили Україну, полягли в боях. Наразі сім воїнів удостоїли Ордена “За мужність” (посмертно) і одного – Ордена Богдана Хмельницького (посмертно). Вічна слава Героям!

100 днів війни жителі Романівщини згуртовано волонтерили. Плели сітки, винісши з домівок усю тканину та речі зелених і коричневих кольорів, попередньо порвавши їх на смужки. Навчилися плести й саму сітку. Готували: на кухнях вдома, в садочках, в школах, в лікарні, в приватних організаціях. Зарізали десятки свиней, кабанів та телят, забезпечивши наших воїнів ситними обідами. Працюють волонтерські організації й зараз. Організовано збирають те, про що конкретно просять хлопці та дівчата з ЗСУ – одяг, техніку, обладнання, ліки. В спільних чатах кожні кілька днів оголошуються збори коштів на конкретні замовлення воїнів і вже за кілька днів, як правило, необхідне вирушає на передову.

Руку допомоги простягнули нам партнери з польських Кольбушови та Барда, чеського села Залузне та литовського Молетаю. Міста-побратими всі 3 місяці війни регулярно надсилають форменний одяг, взуття, харчі, одяг, їжу, речі особистої гігієни. Отримані вантажі від міст-побратимів передають на передову нашим бійцям та роздають переселенцям.

За 100 днів війни на Романівщині стрімко зросла кількість одружень. Статистика весіль зросла у 2,5 рази. Любов завжди перемагає!

Ми – сильні, ми – незламні! За 100 пекельних днів та 8 років Романівщина довела, що має величезне серце і незламний дух. Ми віримо в Перемогу! Все буде Україна!