Найвідоміша історія кохання Романова: бал, золота карета та феєрверки для невірної дружини Ілінського
Напередодні Міжнародного жіночого дня, на прохання читачів, хочу розповісти неймовірну історію кохання власника романівського маєтку, неординарної та різнобарвної людини, графа Юзефа Августа Ілінського. Історія така ж неймовірна, як і весь його життєпис, і відбувалася вона в першій половині ХІХ століття.
Про цікаві приклади з життя Ілінських розповідають Г. Стецький, Б. Сас та інші в своїх спогадах. У всіх без винятку джерелах граф Юзеф Август згадується як надзвичайно оригінальний чоловік, кмітливий, інколи авантюрний, здатний на непередбачувані вчинки. Так, будучи в Санкт-Петербурзі з своєю другою дружиною, вродженою Комаровською, сенатор уподобав француженку, артистку-балерину пані Crac з дому Michelin (в різній траскрипції Крац, Крак), та закохався в неї так, що забрав її з собою в Романів, як коханку. В той час в палаці Ілінського жило кілька єзуїтів, які мали на графа надзвичайно великий вплив. Вони й стали переконувати Юзефа Августа в тім, що не личить йому, графу польському, російському та австрійському, сенатору, правовірному католику віддалити від себе дружину і взяти в свій дім коханку, пояснювали, що граф подає негарний приклад своїм підлеглим. На що граф відповів, що і сам розуміє всі наслідки свого вчинку, однак нічого вдіяти не може, так як кохає цю жінку. Тоді єзуїти вмовили Юзефа Августа розлучитися з Комаровською. На той час релігійні канони забороняли розривати другий шлюб, а тому набожний граф наважився на візит до Ватикану, де удостоївся аудієнції у Папи Римського і як виключення одержав дозвіл взяти третій шлюб з француженкою.
На честь одруження було дано бенкет, на який запрошено понад 2 тисячі гостей. Свято, як і всі події в Романівському палаці, супроводжувалось театральними виставами, балом, симфонічною музикою і т.д. Серед гостей бачили мало не всіх сенаторів Російської імперії, кількох губернаторів, Київську та Житомирську знать, багато гостей з Варшави, Відня, Парижу.
Та вже на другий день після весілля граф, як сказано в спогадах «на власні очі переконався в невірності нової дружини». Для закоханого немолодого чоловіка це було величезною трагедією. В той же день він наказав переселити Крац в друге крило палацу – в палацовий зимовий сад, і замкнути її, ключі від дверей тримав у себе, дозволяючи слугам лише подавати полонянці обід. В тих апартаментах була довга галерея з колонами з обох сторін, помаранчеві дерева і багато квітів. Для того, щоб покутниця могла замолювати свої гріхи і слухати проповіді, Ілінський наказав вибити вікно до каплиці. (За спогадами і після смерті сенатора пані Крац жила там же і любила приймати тут гостей та пригощати їх чаєм).
Єзуїти вважали покуту недостатньою карою для грішниці і вимагали віддалити її від Романова, а найкраще віддати в монастир. В решті їм вдалося вмовити графа і друг Юзефа Августа князь Юзеф Любомирський відвіз полонянку в монастир в місто Вільно. Однак вислання коханої з Романова не принесло полегшення графу і після кількох років страждань та самотності він попросив її повернутися. На переговори до Вільно виїхав все той же князь Любомирський і розповів француженці про те, що граф надзвичайно змінився, мало з’являється на людях, давно не проводив пишних балів та прийомів, одним словом дуже сумує. До повернення коханої графа готувалися майже два місяці.
На день повернення було призначено грандіозний бал, на який було запрошено близько тисячі чоловік. Романів та околиці світилися святковою ілюмінацією та феєрверками. В сусідніх з Романовим Рацях кохану Ілінського чекала величезна золочена карета, з такими великими вікнами, що здавалося, виготовлена вона зі скла та золота. (Це був єдиний виїзд так званої золотої карети Катерини ІІ, подарованої Ілінському Павлом І). Шлях від Раців до Романова був уставлений красивими ліхтарями, які освітлювали його, а від в’їзду в Романів до палацу стояла почесна варта з гренадерів в парадних мундирах. При передзвоні та салюті з гармат, феєрверках та ілюмінації карета в’їхала через святково вбрані ворота і зупинилися біля парадного входу в палац, де зібралися численні запрошені. Оркестр заграв полонез і з дверей вийшов сенатор в парадному сенаторському мундирі, зі знаком командора мальтійського ордену, при всіх орденах, відчинив двері карети, став на одне коліно подав прибулій руку. Коли вона вийшла, поцілував її руку, піднявся і велично разом з нею зайшов в палац. Бал та бенкет на честь повернення третьої дружини графа тривали щонайменше три дні.
Як пише в своїх спогадах зять Ілінського, Генріх Стецький, під час і цього бенкету старенький граф знову мав можливість пересвідчитися в невірності своєї дружини. Однак, будучи палко закоханим, Юзеф Август вже не зміг відлучити свою кохану від себе.
Слід відмітити, що про відношення до жінок-колишніх дружин свідчив факт, що всі три дружини проживали одночасно в палаці Ілінського, товаришували і часто проводили час разом, полюбляючи влаштовувати різноманітні музичні конкурси та прогулянки на природі.
Олександр Кондратюк, історик-краєзнавець
_________________________________________________________________________________