Микола Блиндюк з Биківки рік воював у зоні АТО. Був у першій хвилі мобілізації, призваний 11 березня і повернувся додому за рік 8 березня. Він – боєць 95-ї окремої аеромобільної бригади, в його обов’язки входило «прикривати з повітря» інших учасників АТО.

В яких гарячих точках ви були?

Найгарячіша, так би мовити, то була під Слов`янськом. А так багато де були, і всі вони однаково небезпечні.  Не важливо де ти, однаково хотілося вижити всюди.

У вашій бригаді багато загиблих?

Так, досить багато. Офіцерів вбивали сепаратиські снайпери, кілька хлопців згоріли в БТР-ах, багато вбитих і поранених осколками.

Ви бачили ворога в обличчя?

Звісно. 3 вересня минулого року була така досить неприємна ситуація в с. Тельманово Донецької області. Ми захищали село і відбивали його. І були безпосередньо в прямому контакті з сепаратистами, справжній бій. Ми зустрічалися віч-на-віч у бою. Брали в полон.

Як в такій ситуації ви себе почували? Чи розуміли, що ви вбиваєте когось?

У ситуації коли у тебе ціляться,  думаєш лише про те, щоб вижити. Або ти, або тебе. Інших виходів немає. Вони прийшли на нашу землю і хочуть позбавити нас життя. Ми просто захищали своє.

Як відносились до наших військ у селах, які виводили з-під контролю сепаратистів?

По-різному. В основному, звісно, добре. Підтримували, допомагали нам. А були такі села, де нас закидували яйцями, жінки і діти перекривали трасу і не пускали нас в село.

В яких умовах ви жили цей рік?

В яких? Не як вдома точно. В кущах, лісах ставили палатки. На початку було лише кілька бронежилетів. Згодом, коли почалися серйозні бої – нас почали добре забезпечувати. Друзі одного з наших хлопців по найпершому дзвінку доставляти весь необхідний інвентар, і тепловізори, і жилети, і каски. З Биківки школа передавала посилки і приватний підприємець Балик, ну і звісно дружина постійно присилала цілі пакунки.

Що було найважче?

Пережить цей рік – було найважче. Ми спочатку не говорили рідним, де ми. Казали, що на навчаннях. І лише в серпні почали по-троху зізнаватися.. Цей рік був важким і страшним. Потрібно було вижити, потрібно було прийти додому живим і неушкодженим. Якби став калікою, хто б дома робив би важку роботу, хто б заробляв на життя? Там потрібно було захищати майбутнє всієї країни і пам’ятати про майбутнє конкретно своїх дітей, яким потрібен живий батько – годувальник і захисник.

Нагадаємо, нещадовно Твій Романів публікував інтерв`ю з Сергієм Рачковським